Фізичні основи бережливого природокористування та збереження енергії.

Уявіть, що ви на тиждень опинилися без усіх сучасних здобутків цивілізації. Ви не можете спілкуватися зі своїми друзями по мобільному телефону і в Інтернеті, ваша квартира не опалюється, не подається електрика, ви не можете скористатися транспортом... Можливість користуватися здобутками, що дали нам фізика й техніка, — це безперечний плюс. Але, на жаль, є й мінус. Швидкий розвиток техніки, яка потребує все більше й більше енергії, виснаження запасів корисних копалин, повсюдне використання синтетичних матеріалів, будівництво споруд і магістралей із залізобетону та ін. — усе це призводить до значного погіршення екологічної ситуації. Фізика і проблеми екології — тема нашого уроку.

Фізичні основи бережливого природокористування та збереження енергії.

Відкрийте підручник сторінка 261-263

Переглянемо відео

Існують два типи забруднень: природні й антропогенні.У кожному із зазначених типів можна виділити такі види забруднень: хімічне, біологічне, механічне , фізичне забруднення. Зрозуміло, що негативний вплив речовин-забруднювачів, а також випромінювань залежить від їхньої концентрації, стійкості (часу їхнього існування), хімічної та радіаційної активності. Ми зупинимося на антропогенному фізичному забрудненні довкілля, а саме на тепловому, шумовому, радіоактивному та електромагнітному забрудненнях.

Теплове забруднення передусім пов’язане з парниковим ефектом. Для роботи промисловості, транспорту, отримання електричної енергії, опалювання приміщень людство спалює величезну кількість вугілля, нафти та газу. При цьому в атмосферу викидається вуглекислий газ (CO2), який стає своєрідним дзеркалом, що відбиває теплове випромінювання, яке йде від Землі. У результаті частина енергії затримується в атмосфері та збільшує її температуру. Через парниковий ефект середня температураповерхні Землі підвищилася на 0,7 °С. Таке нагрівання вже спричинило глобальні зміни клімату, які супроводжуються великими зливами та посухами. Із глобальним потеплінням пов’язане танення льодовиків в Арктиці й Антарктиці, підвищення рівня Світового океану тощо.

Шум у 20–30 децибелів (дБ) є майже нешкідливим для людини. А от шум більшої потужності призводить до погіршення слуху, збільшує кров’яний тиск, негативно впливає на серцево-судинну систему, може викликати нервові та психічні розлади. Найбільш потужним і поширеним джерелом шуму є транспорт, на який припадає 60–80 % усіх шумів у місцях перебування людей. Рівень шуму, створюваний автомобільним транспортом, може становити 75–85 дБ, залізничним та авіаційним — понад 100 дБ.

Радіаційне забруднення - забруднення поверхні землі, атмосфери, води, продуктів харчування, харчової сировини, кормів та різних предметів радіоактивними речовинами у кількості, що перевищує рівень, встановлений стандартами, нормами і правилами радіаційної безпеки.

Виникнення аварій (катастроф) на транспорті, підприємствах та енергетичних установках з викидом радіоактивних речовин становить сарйозну небезпеку.

Фактори небезпеки викиду (розливу) радіоактивних речовин:

• забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого атомного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території.

Механізм дії електромагнітного випромінювання на живі організми то сих пір остаточно не розшифрований. Існує декілька гіпотез, що пояснюють біологічну дію електромагнітного поля. В основному вони зводяться до індиціюванню струмів в тканинах і безпосередньому впливу поля на клітковому рівні, в першу чергу з його впливом на мембранні структури. Вважається, що під дією електромагнітного поля може змінюватися швидкість дифузії через біологічні мембрани, орієнтація і конфірмація біологічних макромолекул, крім того, стан електронної структури вільних радикалів. Вочевидь, механізми біологічної дії електромагнітного поля мають, в основному, неспецифічний характер і пов’язані зі зміною активності регуляторних систем організму.

Домашнє завдання 

Опрацювати с. 261-263